@Glaxow авжеж, бо говоримо про українську мову. Ого, дивина? А поради можеш мені не давати, бо не сприймаю когось, хто розповсюджує московські лжевчення. Викати — то европейський звичай, та ж згадана німецька, а не українська, як багато хто любе подавати. Можу навіть навести приклади, де колись навіть воникали до батьків («чому мати сплять»), але, певен, цього мало хто знає.
@hammile
то ти є той "щирий", який тут так зганьбився в спробі сільського недолугого перекладу?
@kosira2019 так бачу, читати не вмієш, а бездоказово ганьбити на московський лад (українська = сільська, недолуга) — легко.
Долучусь, як один з нечастих учасників перекладу інтерфейсу Лічесу на мову.
@hammile , Ваша пропозиція перекладу справді збурила багатьох. А тепер, читаючи цю гілку дописів, я ще й маю враження, що Ваш бойовий настрій не вщухає. Я підтримую інших дописувачів у тому, що Ваші пропозиції були шалено недоречними. Мені особливо сподобалась заувага про схожість Вашої творчості на те, як би виглядав англомовний текст у варіянті Шекспіра. Чого варті "видиво" замість "відео", "толока" замість "форум"...
Видиво, ймовірно, є доречним словом, коли "телевізором" слугує відро води - наочне спостереження явищ або подій.
А толока не годиться, бо надто багатозначне слово (від "поля, вільного від роботи", крізь "працю гуртом" і до "току" (наголос на функцію цього місця, а не масовість праці там). Навряд чи зараз ми тут гуртом спілкуємось (ніби працюємо над ідеєю кращого мовного оформлення). Більш схоже на заочну гру в шахи, бо кожен заходить на форум, коли має нагоду.
"Знадоби" (чи як там було для перекладу інстументів) - з цікавості можу запитати Вас про відомі літературні джерела, де таке було вжито (власні твори не пропонуйте). З 11-томником я звірився, на всяк випадок зазначу. Архаїзмам тут не місце.
І останнє - "Ви/ти" і тема "воникання" до старших. "Воникання" віддзеркалює ставлення оточення до носія одноосібного ясновельможного "ми". Це певне масове культурно-психічне відхилення може поширюватись на будь-яку особу при відповідній моделі співзалежності, на кшталт Вашої впевненості у сучасності "правопису 1928 року" "і іже с німі". Як і відоме одноосібне звертання до значної (за кількістю) групи створінь (рій/він, орда/вона, хмара/вона тощо). Нема підстав забороняти ці образні вислови, як і обмежувати особу у можливостях ґречно висловлювати наявність дистанції у відносинах.
Не може мова бути заморожена, виходячи з псевдо-націоналістичних міркувань. Мова є жива, вона розвивається і змінюється. Мова русичів не схожа на Ваші пропозиції, отже вони теж під впливом московитів (дарма, що Москви ще не існувало)? Етап бурного войовничого захисту застарілих і вже невластивих, термінів, минув, на мою думку.
Усі без винятку мови зазнають змін. Лише б не коштом творення з мови жахіття, аби лиш не бути інтерпретованим як московит.
П.С. Реванш - радше з франц. мови, ніж з англ. І вживається саркастично або образно, а не буквально. А помста, відплата - з мого досвіду - не мають жартівливої чи художньої конотації, як мінімум.
@kBac_chess
До чого тут анґлійська Шекспіра, котра була десь в 16~17 сторіч і не українська? Геть ні до чого. Вживати питомі українські слова — цілком звичне явисько, навіть для таких осідків, як Фейсбук, де вже давно існують «репʼяшки», «світлина» тощо. Таке властиво для багатьох мов, котрі розвиваються.
До чого тут словник української мови в 11 книгах чи незавершений в 20 книгах, невже там вжиті ті лжеанґліцизми як «форум», котре зазвичай теж означає «збір» чи «зʼїзд»? Теж ні до чого. Зазначу про твою упередженість: поглянув на СУМ про «знадіб», але чомусь не побачив на «відомі літературні джерела», хоч там наводиться двічі та ж Леся Українка — одна з найвідоміших писемниць України — сучасної, а не 16 сторіччя. Також маю великий сумнів, же «знадіб» є незрозумілим словом для багатьох українців. Тому також буде довід, же вживається і в державницьких структурах:
> Дерен (Знаряддя виправляти ‑) [знадоби для гольфа]
> Знаряддя виправляти дерен [знадоби для гольфа]
Дж: https://base.uipv.org/mktp9-2/viewclasses.php?vid=4&ClassID=28&showukr=1&showall=1&sid=aba0eb1b893be4fa149860068bfa2960
Зустрічається навіть і в найвищій установі:
> навчальні знадоби
Дж: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_b07#Text
Також зауважу, же «знадіб» — цілком українське слово, а «інструмент» — очевидно, ні.
Однак далі розбирати кожне слово не стану, бо прекрасно знаю, же потім накинуть ще слова, а також і найголовніше: обговорювати цього треба було геть не тут, а на тому ж Кравдині, а не закликати мене виганяти відти.
Воникати, микати тощо — старий західний звичай і прибув сюди далеко не відразу і в різних виглядах. А слова «рій», «орда», «хмара», «нарід» тощо є одниною і лише такою, бо мають певну спільність і однорідність. Не люблю Віку, але:
> Однина́ — форма числа у мовознавстві, яка в іменниках означає один предмет серед однорідних.
Тому немає жодних проблем утворити чи урізноманітнити до «рій», «орда», «хмара», «народи» тощо.
Так, мова розвивається і живе. Але запозика не є таким, бо вона геть не розвиває мову, лише словника, тому навпаки — губить мову. Запозика має лише одну перевагу — привнесення культури, а отже щось нового. Однак мова то не лише словник, а складна будова з багатьох частин. Для прикалду можеш звернути уваги на цю статтю, де розказують про чистомовство в гинших мовах:
https://uamodna.com/articles/puryzm-u-terminologiyi-ukrayinsjkyy-dosvid-na-evropeysjkomu-tli/
Також зауважу, же та ж сучасна анґлійська, вже не скільки запозичує, а переважно сама пристосовує старі чи робить власні слова: web, coockie, mining, blog, browser тощо. Якщо говорити про шахи, то згадується castling.
This topic has been archived and can no longer be replied to.